Півонія, півонія - закоханих симфонія
Півонія, півонія - закоханих симфонія
Вражають білим маревом каштани,Дивує квітами бегонія,Чарують у росі жовті тюльпани,Духмянить навкруги півонія
Е Соболевський
Теплими літніми днями ми частіше виїжджаємо на природу, де відновлюємо свою життєво необхідну енергію. Хтось працює на своїй присадибній ділянці, а хтось вирушає на прогулянку до ботанічного саду…Природа – це чарівний лікар, що зміцнює наш імунітет, знімає стрес , відновлюючи наше здоров’я. Кожний поважаючий себе господар, що має хоч клаптик землі , біля свого будинку обов’язково влаштовує квітник, де часто можна зустріти півонії.
Півонія – це декоративна рослина, що починає розцвітати у травні-червні місяці .Яскраві кущі з витонченим різьбленим листям ,під час цвітіння засаджені яскраво-малиновими, ніжно-рожевими, білими й палевими квітами . Степові ділянки, на яких вона росте, під час цвітіння справляють незабутнє враження. Але тепер масове цвітіння цієї рослини можна побачити лише в степових заповідниках та в малодоступних місцях у Криму. Через розорювання степів та хижацьке винищення півонії «любителями» букетів рослина стала рідкісною і занесена до Червоної книги.
Наукову назву Paeonia за деякими свідченнями квітка одержала від фракійської місцевості Пеонії, де один з її різновидів ріс у дикому стані. Проте, як стверджує Пліній ця назва пов’язана з учнем древньогрецького лікаря Ескулапа – Пеона, котрий за допомогою цієї рослини здійснив дивовижні зцілення і вилікував нею навіть бога підземного царства Плутона від рани, нанесеної Геркулесом. Грецький переказ додає, що Пеон одержав цю рослину на горі Олімп з рук матері Аполона - Лети. Те зцілення нібито викликало величезні заздрощі Асклепія (Ескулапа) і він наказав таємно умертвити свого учня Пеона, але вдячний Плутон не дав йому загинути, перетворивши його на однойменну квітку.
Лікарські властивості півонії, про які є вже у давньогрецькому міфі про її походження, відомі у Європі здавна — давньоримський філософ І ст. до н.е. Пліній Старший нараховував з 2 десятки захворювань, які лікують за допомогою кореневища півонії лікарської (Paeonia officinalis) Подекуди півонії використовують і тепер в народній медицині. Так, у Болгарії за допомогою коренів і квіток дикорослої півонії декоративної (Раеопіа peregrina Miller) виводять камені з нирок, лікують істерію, епілепсію, застосовують як сечогінний засіб тощо. Зважаючи на отруйність півонії, ліки з неї вживають дуже малими дозами.
В народній медицині Сибіру широко застосовують півонію мар’їн корінь (Paeonia anomala L.). Корені цього виду використовують при хворобах шлунка, кровотечах, а також при лихоманці, кашлі, ревматизмі, гіпертонії, безсонні, епілепсії, для лікування ерозії та ракової хвороби матки. Досліди, проведені в Томському медичному інституті, підтвердили цілющу дію кореня при шлунково-кишкових захворюваннях. У коренях виявлено велику кількість різних мікроелементів, зокрема стронцій і хром. Мабуть, саме тому вони допомагають при деяких формах ракових захворювань.
Взагалі у давнину ця рослина славилася своїми чудо дивними властивостями, її вважали одним з див-творіння. Стверджували також, що злі духи щезають з тих місць, де росте півонія, і що навіть невеликих її шматочків на нитці, пов’язаній довкола шиї, досить, щоб захиститися від будь-яких зазіхань диявола. Завдяки також і цьому, зображення півонії є одним з найпопулярніших у китайському традиційному образотворчому мистецтві
Ніде на світі ця чарівна квітка не користується такою повагою і любов’ю, як у Піднебесній Імперії. Тут півонію культивують 1500 років, і вона – така ж улюблена народна квітка як скажімо хризантема для японців і троянда для європейців. Тут нею захоплюються багаті й бідні, знатний мандарин і простий селянин. Галантний китаєць, бажаючий принести задоволення дівчині, дарує їй півонію. Але, крім того, і сама культивація, розведення півонії вважається у Китаї заняттям благочестивим і богоугодним, а тому звичайна річ – цілі сади цих квітів найрізноманітнішого забарвлення й відтінків. З тих же причин про походження квітки виникло багато переказів та легенд.
У Китаї півонія була приналежністю імператорського двору, її сурово забороняли вирощувати простому люду. До середини шостого століття у каталогах китайських квітникарів було більше 30 сортів. Деякі з них коштували дуже дорого й купувались тільки за золото.
Також славою користувалася півонія за середньовіччя. Тоді її прикладали до серця, лікуючи ядуху та подагру. У Швейцаріі в кантоні Аар дітям при судомах одягали вінок із 77 пелюсток півонії, а коли різалися зуби, - з плодів виготовляли намисто й чіпляли дитині на шию. Півонію викопували з землі у березні, обов’язково у сутінках, тоді лікувальні властивості мали найбільшу силу.
Мовою квітів у східних народів півонія означає сором’язливість, звідси очевидно і вислів: «Вона спалахнула мов півонія», - про дівчину, яка почервоніла. Але з іншого боку ця квітка символ незграбності, нерозумних гордощів. Одна із стародавніх легенд розповідає, що якось богиня Флора — володарка зеленого світу рослин і квітів — зібралась у далеку мандрівку. На час своєї відсутності вона хотіла залишити заступника. Флора зібрала всі квіти, щоб ті самі вибрали заступника богині. Всі квіти були зачаровані красою й витонченістю троянди і воліли саме її обрати на цю посаду. Але півонія була категорично проти. Вона вважала, що кращої і гіднішої від неї немає нікого. Півонія із зневагою дивилась на троянду, бундючилась і червоніла, щоб перевершити її величиною й кольором. Звичайно, така поведінка обурила всіх, і квіти одностайно обрали троянду. Щоб покарати півонію за її негідну поведінку, Флора повеліла, щоб ця гордовита і чванлива квітка назавжди залишилась такою надутою і порожньою. Нехай жоден метелик не дарує їй своїх поцілунків, нехай жодна дівчина не прикрасить нею своїх грудей” сказала богиня квітів. Так півонія стала символом пустої чванливості і зарозумілості. Звичайно, ця легенда створена про культивовані махрові півонії
У Росії півонія вперше з’явилася при Петрі І й вирощувалася у царських та монастирських садах.
Хоча є велика кількість махрових сортів півоній (до наших днів виведено понад три тисячі різноманітних сортів), проте заслуговують уваги й дикорослі немахрові види її з гарними витонченими квітками та раннім цвітінням. Крім того, дикорослі види — це цінний матеріал для гібридизації і виведення нових сортів.
Більша частина півоній представлена трав’янистими видами. Менш відомі - китайські види, вони відомі ще й як деревоподібні, оскільки їх стебла дерев’яніють з часом. Про їхнє походження китайські хроністи розходяться у думках. Одні стверджують, що ці півонії культивували із звичайних трав’янистих, інші – що вони походять із Північного Китаю та звідси поширилися по всій Піднебесній Імперії. Рід півонія з родини жовтецевих нараховує близько тридцяти дикорослих видів, поширених у Європі, Азії, та Північній Америці. Це переважно трав'янисті багаторічні рослини з бульбоподібно потовщеними коренями та поодинокими квітками. Розмножується насінням і кореневищами. У Кримських горах трапляється півонія тричітрийчаста (Р. daurica.) з бузково-рожевими або пурпуровими квітками і 2-трійчас-тими листками, частки яких широкоовальні. У культурі вирощуються різноманітні форми і сорти півонії, виведені в результаті схрещування і селекційної роботи з багатьма видами, головним чином з півонією лікарською (P. officinalis L.) та півонією молочноквітковою (P.lactiflora L.). Пахучі квіти білої півонії бояться води, тому, якщо її не захищати від дощів, вони швидко загнивають. Цей сорт півонії у Європу звезений пізно у 1788. На Україні в дикому стані росте 2 види півонії. Найширше застосування півонії знаходять як декоративні квіти — їх використовують в озелененні, для зрізування та зимової вигонки.
Отже, якщо ви вирішили мати на своїй ділянці квітучі кущі півоній притримуйтесь наступних нескладних рекомендацій. Місце для посадки повинно бути добре освітлено, сонячними променями ( ця умова обов’язкова для пишного цвітіння, у іншому випадку півонія буде рости, але не буде цвісти).Повинна бути відстань від забудови та дерев (не менше метру), але для дикорослих ця умова необов’язкова. Добре росте у затінку дерев маріїн корінь, кавказькі види та півонія молочноквіткова. Ще одна важлива умова - щоб запобігти загниванню коренів рослини, вода на ділянці не повинна застоюватися. Ділянки з близьким заляганням ґрунтових вод непридатні.
Грунт для цих рослин має бути в ідеалі суглинистий слабо кислий, але півоній може рости на інших типах ґрунту, якщо при посадці додано необхідну кількість органічних речовин. Півонію висаджують чи пересаджують тільки восени. Відстань між кущами повинно бути не менше метра. У посадкову яму вносять суміш з рівних частин перегною, торфу чи компосту з городнім ґрунтом. Для трав’янистих півоній важливо враховувати глибину посадки: кореневищні бруньки повинні бути засипані ґрунтом всього на 1-3 см. У іншому випадку цвітіння може не бути декілька років. Але навіть у перший рік після висадки чи пересадки як правило не квітне, виглядає ослабленою. Тому пересаджувати кореневища півоній часто не рекомендують. Взагалі чим рідше турбувати півонії, тим пишніше квітуватиме кущ. На одному місці кореневище може рости десятки років, примножуючи кількість квіток. Підживлюють кущі восени органічними добривами, чи навесні мінеральними, розсипаючи необхідну кількість довкола куща. Хворобами чи шкідниками півонія уражується рідко. Більш того при правильно обраному місці вона взагалі не спричинятиме клопоту. Все, що обов’язково потрібно робити – це поливати у спекотні періоди та обрізувати листя у жовтні-листопаді.
Півонія – одна з найкращих квіток для букетів. Зрізують її у бутонах, та відразу ставлять у відро з водою на години, щоб стебла набралися достатньо води. Після цього стебла півоній можна зберігати та транспортувати без води, загорнуті у папір при температурі 5-10 градусів до 2-х тижнів. Але щойно стебла з бутонами знову потраплять у воду при кімнатній температурі, вони починають розквітати.
У Національному ботанічному саду ім. Гришка зібрана величезна колекція півоній не тільки закордонних сортів, але й оригінальних власних. На виставці можна не тільки насолодитися найкращими представниками з цієї колекції, але й підібрати сорти для свого саду.
